Партнери

Календар

«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

Опитування

Чи подобається вам оновлена версія сайту?

Облако тегов

earth song, анюта, в гостях у казки, вікторія, кіровоград, київ, лещенко, майдан, майданс, мистецтво, надія, пролісок, росінка, танець, форсаж, хореографія, час пік

Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 2)

Тема №2. Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 2)

 

ЖАНРИ бувають: трагедійні, комедійні, героїчні, ліричні, сатиричні та гротескні. Відповідно до жанру, стилю та характеру пишеться або підбирається музика, на яку і складається відповідний текст.

         СТИЛЬ (від латинської – загострена паличка для письма) – манера та спосіб викладення. Стійка цільність, єдність змісту й образної системи.

         ХАРАКТЕР (від грецької – ознака, риса, особливість). Танець і текст в ньому базуються на характері персонажу, розкриваючи його особистість. Будуючи характер через текст, треба враховувати індивідуальні особливості. Як зауважував Станіславський: "не характерних ролей не буває".

         1. Природжена характерність.

         За Гіппократом людський характер поділяється на чотири типи: слабкий – меланхолік, живий – сангвінік, нестримний – холерик, спокійний – флегматик. Саме в цьому і полягає різниця між природженою і набутою характерністю.

         2. Вікова характерність.

         Всі навички, напрацьовані протягом життя, зберігаються у людини до старості. Змінюється ритм (важче вставати, сідати), притупляється зір, слух, що ускладнює спілкування з оточуючими.

         3. Національна характерність.

         Все сказане М.В.Гоголем про народний танець та його національні особливості.

         4. Історико-побутова характерність.

         К.Станіславський пропонував вивчати епохи на матеріалі деяких п’єс світового репертуару, тому що вони відображають середовище у часі.

Детальніше… 0 1551 переглядів

Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 3)

Тема №2. Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 3)

 

 

Вирішальними моментами у створенні хореографічного тексту є музика зі своєю образністю і драматургією. Текст розкриває музичну образність, наочно доповнює її і через сюжет та емоції створює хореографічний твір.

         Жест (пантоміма) – складова частина хореографічного тексту. Г.Добровольська писала: "Пантоміма – це мистецтво пози та жесту (земне мистецтво порівнюючи з танцем) має три різновиди:

        12

1. Безпредметна пантоміма ("вгадай") .

         Створюється ілюзія існуючого предмета, що не може бути повноцінним мистецтвом, але може бути використане в окремих ігрових епізодах.

         2. Наслідувальна ("подражательная") пантоміма вважається театральною і використовується в гротескних творах.

         3. Транспонуюча пантоміма, коли через жест, емоції створюється поема людського тіла (сприйняття горя, смерті та ін.).

         М.Фокін про жест і рух писав: "Жест – це лаконічний рух, який визначає стан людини і її ставлення до оточення". Жести поділяються на самостійні та допоміжні – жестикуляція. 

        


Жести бувають:

         1. Загальноприйняті: реакція на темряву і світло, холодне і гаряче, страх і захист, втому і спеку, погляд вдалечінь з прикладеною до очей рукою.

         2. Жести набуті: нервові постукування рукою, заламування пальців, тупотіння ногами (злість), переможений (руки вгору), сльози і сміх, танець та радісні обійми.

         3. Жести побутові та релігійні: вітання та прощання, поклони та реверанси, палець до губ (мовчи), палець угору (погроза).

 

«Ляльки». 

Жартівлива хореографічна сценка. 

Детальніше… 1 1719 переглядів

ХОРЕОГРАФІЧНА МІНІАТЮРА

ХОРЕОГРАФІЧНА МІНІАТЮРА

 

Ця форма існує як самостійно (танцювальний номер), так і в складі балетного театру. Хореографічна мініатюра може бути сюжет­ною або безсюжетною і входить до репертуару танцювальних ансамблів.

Історично самостійна хореографічна мініатюра бере свій початок з виступів окремих виконавців на народних святах та в циганських хорах. На початку XX століття з'являється сценічний жанр "лубок" у виступах сатириків-куплетистів.

Пізніше стали популярними "салонні" та "декадентські" танці (танго смерті), танці "апашів", які будувались на основі модних на той час бальних танців.

У 1923 році Г.Єгоров-Орлик організував групу народного танцю "Курінь". В його танцях, що будувались на народній основі, була знайдена схема спів­відношення ритмотемпових частин з нагнітанням динаміки до кульмінації в кінці. На естраду хореографічна мініатюра прийшла як різновид  чечотки – брати Гусакови, дуетні акробатичні танці – Редель та Хрустальов, класика – Сизова й Соловйов та інші.

На народній основі будувались танцювальні мініатюри Т.Ханум (танці народів світу), естрадний ансамбль братів Зернових (єврейські народні танці).

Представником театру одного актора є М.Есембаєв (танці народів світу).

Детальніше… 0 1888 переглядів

Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 4)

Тема №2. Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 4)

 

ВАРІАЦІЯ – ТАНЕЦЬ ОДНОГО СОЛІСТА .

Варіації діляться на чоловічі та жіночі. Жіночі варіації діляться на партерні та стрибкові. Партерні виконуються в повільному темпі широ­кими м'якими рухами, стрибкові в швидкому темпі – через дрібні рухи та оберти.

Стрибкові варіації будуються на високих злетах з використанням обертів (тури та шане).

ДУЕТНИЙ ТАНЕЦЬ (па-де-де) – це танець, який виконується двома партнерами і має три види:

а/ танець в унісон – "Двійка" – виконавці, як правило однієї статі;

б/ другий вид дуету – пара: чоловік та жінка на простому сюжеті;

в/ третій вид дуету – діалог, коли кожний з виконавців розкриває свою тему, яка виражає конкретну думку.

Музична форма дуетного танцю – це антре, адажіо, чоловіча та жіноча варіації та кода. В наші часи ця форма змінюється завдяки новим музичним рішенням.

ТРІО (па-де-труа). В балетах минулого за музичною формою були:

а/ адажіо; б/ перша жіноча варіація; в/ чоловіча варіація; г/друга жіноча варіація; д/ кода.

Танець для трьох солістів може бути в варіантах: три жінки, три чоловіки, двоє жінок і один чоловік, двоє чоловіків і одна жінка (приклад – "Козачок").

Детальніше… 0 1737 переглядів

Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу (частина 1)

Тема №3. Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу (частина 1)

План

1.    Образ в хореографічному творі.

2.    Технологія створення образу.

3.    Постановка танцю по записам.

 

 

         Образ у театральному мистецтві – це конкретний характер людини та її ставлення до навколишньої дійсності, яке проявляється в діях та вчинках, передбачених драматургічною дією. Оскільки мистецтво танцю поєднане з музикою, хореографічний образ будується на музичній образності.

Образ в хореографічному творі – це узагальнення через харак­терність тексту до конкретної типовості, тільки такий підхід може створити яскраву особистість, яка своєю дією розкриває сюжет та ідею твору.

Правда хореографічного образу ґрунтується на правді життя, на правді взаємовідносин у конкретних сценічних ситуаціях.

Детальніше… 0 1758 переглядів

Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу (частина 2)

Тема №3. Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу (частина 2)

 

Дідро писав: "Мистецтво – це вміння бачити в буденному небуденне, тобто головні риси епохи і часу". Оскільки образ – поняття узагальнене, необхідне вміння узагальнити, зробити його типовим, вибудовуючи лінію його дії через сюжет твору. К.Станіславський слушно вказував: "Правда образу будується на основі художньої вигадки та віри в неї. Творчість починається з того, коли треба відповісти самому собі, щоб я робив в цій ситуації не думкою, а логікою своєї поведінки. Ось чому образ будується від себе, в основі дії якого лежать закони поведінки людини в житті".

 

         "Мистецтво може бути настільки високим, наскільки воно близьке до природи", – зауважував Щепкін, тому, за Станіславським, творчість актора починається з магічного "якщо?" (в пропонованих обставинах), тобто переключитися з життя реального в життя вигадане. Взаємодія з партнером – основний вид сценічної діяльності, він в самій природі хореографічного образу. В процесі взаємодії розкривається характер образу, ідея твору та характери виконавців – дійових осіб. Спілкування з партнером відбувається через хореографічний текст.

Детальніше… 1 2094 переглядів

Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу (частина 3)

Тема №3. Робота балетмейстера по створенню хореографічного образу (частина 3)

 

Композитор вкладає в музичне вирішення твору суму завдань: емоції, настрій через характеристику персонажів та розвитку їх дії – все це вибудовується через музичну драматургію, тому, прослуховуючи музику, у нас виникають асоціації майбутніх образів. Для побудови хореографічного образу найголовнішими є мова – текст, тому треба точно знати, в якому характері ним треба користуватися (природжений, національний, віковий), через який малюнок використовуємо конкретну дію, що розкриває образ. В процесі цієї праці фантазія балетмейстера створює текст, малюнок, через синтез дії, яка розкриває окремі образи та ідею твору в цілому. М.Фокін зізнавався: "Я вчився танцю у простих людей, у сільських жителів, циган, горців Кавказу, кримських татар, у російських баб і мужиків, і, якби я почав говорити їм про ритм небесних світил і відношення цього ритму до їхнього танцю, вони б засміяли мене. А, між іншим, в народних танцях є ритмічне багатство та правда жесту, той національний характер, та мудра мова руху, яка виникла із самого життя. Народний танець є живильним соком для танцю театрального. Як симфонічна музика використовує народні теми, так і театральний танець збагачується народною хореографією".

Детальніше… 1 2695 переглядів

Постановка танцю за записом (частина 1)

Постановка танцю за записом (частина 1)

 

Робота над постановкою танців у запису значно збагачує творчий потенціал керівника танцювального колективу. Він знайомиться з досвідом роботи провідних майстрів, хореографічною культурою інших народів, значно роз­ширює знання і можливості використання виразних засобів хореографії в створенні танцю.

Кожний запис танцю складається з чотирьох частин. В першій даються загальні відомості про танець: назва, образний опис змісту, завдяки якому можна скласти загальне уявлення про танець. В цій частині коротко розповідається про особливості танцю, його композицію, манеру виконання, повідомляється кількісний склад виконавців, вміщені рекомендації щодо можливих змін в складі танцюристів. Вказується автор музики, манера виконання, засоби музичної виразності.

За умови використання спеціальних умовних знаків дається їх тлумачення. Вступна частина завершується описом костюмів виконавців, а також окремих предметів та реквізиту, необхідних для виконання танцю.

Друга частина запису - графічний опис композиції в просторі, який робиться від глядача. Для розбору записів танцю керівник завжди складає робочу схему постановки.

Запис композиції танцю ділиться на частини, епізоди, або фігури згідно зі змістом танцю. Кожна частина розбита на музичні періоди.

З метою полегшення розбору запису додається просторово-площинне зображення сцени. Сцена складається з трьох умовних планів і куліс. Кути сцени першого плану називаються нижніми, а в глибині сцени на третьому плані - верхніми. Середньою лінією, або серединою, вважають лінію, що з’єднує середину першого і третього планів. Простір сцени перед завісою - просценіум, або авансцена. Точка, рівновіддалена від кутів сцени, називається центром.

Танцюючі позначаються в записі умовними знаками: дівчата - півколом, хлопці - трикутником. Гострий кут і півколо вважається обличчям виконавця. В центрі трикутника або півкола іноді ставлять порядковий номер або букву, яка визначає виконавця: 1-а – дівчина, с – соліст тощо.

Детальніше… 0 3663 переглядів

Постановка танцю за записом (частина 2)

Постановка танцю за записом (частина 2)

 

В музиці, що супроводжує танець, часто трапляється музичний розмір 2/4. Це означає, що в такті дві четвертні ноти, і музичний рахунок буде відповідно "раз і два і", а якщо розмір 3/4 або 4/4, відповідно змінюється і музичний рахунок.

Танцювальний рух описується в послідовності на кожний музичний рахунок.

Якщо на один рахунок виконавець робить два рухи, це означає, що кожен рух відповідає одній восьмій цілої ноти, і тоді в описі музичний рахунок робиться восьмими. Чверть складається із двох вось­мих і першу восьму визначають порядковим номером чверті, а другу восьму - рахунком "і". Таким чином музичний рахунок восьмими буде записаний так: "раз", "і", "два", "і", і т.д.

В танцях часто бувають рухи, виконання яких починається не з першого рахунку "раз", а на восьму раніш - на рахунок "і" попе­реднього такту. Ця восьма називається "затактом", тому що стоїть перед першою часткою такта.

В такті затактом може бути і чверть - рахунок останньої чверті попереднього такта. В залежності від музичного розміру вона буде позначатися: "два – і", "три – і", "чотири – і".

Детальніше… 0 2042 переглядів

Програма (лібрето). Композиційний план (частина 1)

Тема №4. Програма (лібрето). Композиційний план  (частина 1) 

План

1.    Структура хореографічного твору. (Фабула, сюжет, програма)

2.    Композиційний план та особливості балетної музики.

3.    Сюжетні й безсюжетні балети та інтуїція в постановочній роботі.

 

 

         Народження нового балету танцювальної композиції або створення окремого танцювального номера починається з задуму, який включає в себе ідею та тему, через які, на основі зібраного та вивченого матеріалу, пишеться програма, яка містить у собі фабулу і сюжет майбутнього твору.   

         Балети, як і окремі танцювальні композиції, бувають сюжетні – програмні та безсюжетні. Суттєва різниця між ними полягає в конкретності (у першому випадку) або в абстрактності змісту (у другому випадку), що зумовлює різні типи драматургії. Безсюжетні балети або танці створюються на готову музику. Задум виникає з аналізу прослуханого музичного матеріалу, тобто, коли музична драматургія та асоційовані нею образи з їх характерами народжують тему з хореографічною драматургією.

Детальніше… 0 3747 переглядів