Тема 6. Видатні балетмейстери ансамблів народного танцю

Під час лекцій з історії хореографії ми вивчаємо спадщину видатних театральних балетмейстерів, які зробили великий внесок у розвиток балетного мистецтва, починаючи з реформ Ж.Ж.Новера, які продовжуються і нині.

Сьогодні ми познайомимось з балетмейстерами, які створили нову форму танцювального мистецтва. Це – ансамблі народного танцю або танцювальні групи при хорових колективах. Ця форма танцювального мистецтва не мала своїх традицій. Про тих, хто першим зробив свій внесок в побудову нової форми, ми мусимо знати, вивчаючи їх роботи.

І.Мойсєєв починав свій творчий шлях молодим балетмейстером Великого театру в Москві. Після першого всесоюзного фестивалю народного танцю в 1936 році рішенням уряду на початку 1937 року створюється ансамбль народного танцю Радянського Союзу. Засновником та незмінним керівником цього колективу стає І.О.Мойсєєв. Все, що зроблено цим художником, є найвищим досягненням в розвитку народносценічного танцю. Не аналізуючи всіх його програм і танцювальних композицій, які ввійшли до них, досить сказати, що з цього почалось життя нової форми у всіх союзних республіках, в сусідніх країнах, а пізніше і у всьому світі. І.Мойсєєв вивів народносценічний танець на рівень балетного театру, це стимулювало глибоке вивчення його спеціальними вищими навчальними закладами.

П.Вірський, будучи театральним балетмейстером, велику увагу приділяв народним танцям України. Наприкінці 1937 року разом із балетмейстером М.Болотовим заснував ансамбль народного танцю України. Досвід роботи в театрі дозволив П.Вірському через театральний мистецький синтез глибоко пізнати суть народного танцю, по-філософському розкривати народні теми. Значним успіхом роботи П.Вірського є період після повернення його до Києва. Ансамбль танцю України стає еталоном цієї форми не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Вдумлива, глибока творча робота знайшла багато прихильників, тому творчість П.Вірського стає епохою в українському мистецтві. Його програма від монументальних творів, таких як "Гопак", "Запорожці", "Ми пам'ятаємо" і цілого ряду високохудожніх хореографічних мініатюр, таких як "Подоляночка", "Чумацькі радощі", "Чого верба плаче", "Ой, під вишнею" та "Сестри" є сьогодні і будуть ще довго неперевершеним художнім рівнем.

Т.Устинова – головний балетмейстер російського хору ім. П'ятницького. На цій посаді – з 1938 року, з дня заснування є незмінним керівником танцювальної групи цього колективу. Т.Устинова поклала початок побудові вокально-хореографічних композицій, в яких були залучені хор, оркестр і танцювальна група. Взірець цих робіт канонізували форму для подібних колективів союзних республік та сусідніх країн.

Н.Надєждіна – керівник та засновник ансамблю народного танцю "Берізка". Це перший жіночий колектив, який будував свою програму на вокально-хореографічній основі російських хороводів. Пізніше, з появою чоловічої групи в ансамблі "Берізка", оригінальність цього колективу була дещо втрачена, але змішаний склад ансамблю дав можливість балетмейстеру братися за нові форми, такі як мініатюра та танцювальні композиції для всього складу ансамблю.

М.Годенко – художній керівник та головний балетмейстер ансамблю народного танцю Сибіру. У використанні народної творчості пішов своїм шляхом: не заглиблюючись в народну основу та використовуючи її лише за жанром та формою, створював осучаснені авторські варіанти танцювальних композицій. Втрачаючи пізнавальність народного надбання, він засипав глядача новими ефектними рішеннями так званих сибірських танців. Таке мистецтво має право на життя, адже воно пропагує розвиток народного танцю, а час покаже, наскільки то було цікаво і корисно для самої хореографії.

Л.Калінін – один із перших українських балетмейстерів танцювальної групи хору ім. Г.Вірьовки. Він зробив багато цікавих робіт у народному хорі. Деякі з них, такі як "Запорожці", виконуються в програмі хору і сьогодні, на багато років переживши свого творця.

Я.Чуперчук – балетмейстер, який разом з Котко (хормейстер) заснували Гуцульський народний ансамбль. Це люди, які першими вивели гуцулів на сцену. Цікавими роботами Я.Чуперчука в ансамблі танцю "Галичина" можна назвати "Аркан", Півторак", "Коломийки" та інші, які виконуються й нині. (Як приклад,  "Голубка" в хорі ім.Г.Вірьовки). Багато років віддав роботі в гуцульському ансамблі В.Петрик, роботи якого виконуються і зараз.

К.Балог та І.Попович зробили багато для танцювальної культури Закарпаття спочатку як артисти балету, а потім, як балетмейстери танцювальної групи закарпатського хору. "Дуботанець" І.Поповича прийнято як взірець хореографії Закарпаття. "Березнянка" К.Балог виконується в програмі ансамблю танцю ім. П.Вірського.

М.Вантух – художній керівник і головний балетмейстер державного академічного ансамблю народного танцю України ім. П.Вірського. Він здійснив декілька вдалих робіт, таких як хореографічна композиція "Карпати" та "Російський танок", але головною його заслугою є те, що саме він зберіг все створене П.Вірським. Ми мусимо бути вдячними М.Вантуху за те, що ансамбль танцю України і сьогодні сприймається всім світом як високохудожній мистецький колектив.

В.Михайлов – балетмейстер, який створив чимало цікавих робіт, зокрема "Запорожці", які увійшли до українського фільмофонду. Але, працюючи в різних колективах, він, на жаль, не залишив своїх діючих творів.

Г.Клоков – художній керівник і балетмейстер ансамблю народного танцю "Славутич". Один з перших утвердив себе у вирішенні хореографічних творів на сучасну тематику – "Час вперед" та "Орлятко". Програма ансамблю "Славутич" має багато цікавих його робіт, серед них:  "Ярмарок", "Чай по-російськи" та ін.

Д.Ластівка – балетмейстер , який багато років віддав хореографії буковинського краю. Створив багато цікавих робіт в буковинському ансамблі пісні та танцю, які стали золотим фондом в буковинській народній хореографії.

А.Кривохижа засновник заслуженого ансамблю народного танцю України "Ятрань". Майже 30 років віддав роботі в цьому колективі. Як балетмейстер створив декілька хореографічних композицій на сучасну тему: "Спортивна сюїта", "На щедрих берегах Ятрані" та "В сім’ї єдиній", які було включено до заключних концертів в Москві. Головною його заслугою є українська народна хореографія, визнана на Україні та за її межами. Програма ансамблю "Ятрань", побудована ним, вперше в Україні презентувала представництво регіонів та урізноманітнювалась календарно-обрядовими вокально-хореографічними композиціями (фрагмент весільного обряду "Поворотня", "Колядки" та "Ятранські весняні ігри"). Оригінальне вирішення мав блок танців західних областей України "Аркан", "Гуцулка кругова", "Плотогони" та "Віночок Закарпаття". Такі танці, як "Вітальний хоровод", "Рушничок" та "Подільська кадриль" не мали аналогів в авторському варіанті подібних рішень. Всі роботи отримали високу оцінку і зараз виконуються ансамблем "Ятрань" завдяки балетмейстеру В.Босому, який зберігає і продовжує традиції цього колективу.

Вивчаючи і порівнюючи роботи провідних хореографів, ми маємо можливість робити висновки під час побудови власних творів. В мистецтві надбання попередників – є основа подальшого розвитку цього мистецтва. Хай і наша з вами робота сприяє розвитку українського хореографічного мистецтва.