Тема 5. Робота балетмейстера над народною та сюжетною тематикою (частина 1)

План.

1.    Робота балетмейстера над створенням народного сценічного танцю.

2.    Послідовність хореографічної розробки твору.

3.    Художнє оформлення хореографічного твору.

         Ця тема вважається підсумковою всіх попередніх тем з курсу "Мистецтво балетмейстера"

         Робота балетмейстера під час створення народносценічного танцю досить складна. Іноді складалась хибна думка, що танець можна створити, не відходячи від столу (описати загальну дію, вказати рухи, фігури, ракурси та жести). Насправді ж немає професії більш виснажливої у фізичному і розумовому відношенні, ніж професія балетмейстера-постановника. Адже він має не тільки створити танець в своїй уяві, але й вміти показати його виконавцям і через танцювальні рухи та їх характер передати зміст твору. Орієнтуючись на задум, постановник мусить розібратися в темі та формі майбутнього твору, встановити послідовність мізансцен і окремих фігур, підібрати відповідну музику і вирішити з художником питання костюма та загального оформлення.

         Він має виявити розвиток загальної дії і дії образів через чітке виразне вирішення драматургії твору. Балетмейстер-постановник мусить першим бачити в своїй уяві готовий танець і відчути, яке враження він може справити  на глядача.

         Мистецтво балетмейстера полягає в тому, що він мусить зосередити свої думки в єдиному фокусі,  щоб робота його розуму і таланту спрямовувалась до головної мети. Тоді основні характери постануть у відповідному освітленні і не будуть принесеними в жертву чи витісненими другорядними персонажами, завдання яких – лише краще виділити основних героїв і підкреслити їх значення.

         Народження танцю, як і будь-якого твору, починається з задуму, з виникнення ідеї твору, яка може з'явитися від прочитаного, побаченого або відчутого власними емоціями. Не обов'язково, щоб сюжет танцю збігався із сюжетом оповідання, він може розроблятись постановником як окрема ситуація, що сподобалась йому. Розкриваючи сюжет картини чи скульптурного твору, постановник, схопивши головне, дофантазовує. Історичне минуле народу, його побут, звичаї, обряди можуть бути темою для хореографічної розробки в такій послідовності:

1. Визначаємось у жанрі вибраної теми, орієнтуючись на зібраний матеріал, його історичну і регіональну достовірність.

2. Обираємо форму, яка б відповідала змістові, тобто створювала б найбільші можливості для вираження ідеї твору.  Тому треба зважати на те, що ви хочете сказати через монолог, діалог з конфліктним зерном. Масові сцени можуть бути фоном для героїв, акцентуючи місце і значимість дії, орієнтуючись на сприйняття глядачем.

         Створюючи хореографічний твір, постановник не лише вибудовує драматургічну основу, але й детально розробляє сценічний образ кожної дійової особи, як героїв, так і учасників масових сцен, чітко зумовлюючи лінію їх дії на сцені. Для того, щоб виконавці танцю не були ізольованими фігурами поза часом і простором, постановник повинен використовувати матеріали, які розкривають культуру народу (література, живопис, музика, народно-прикладне мистецтво). Все це може доповнювати характери зображуваних персонажів.

         Тепер, коли намічено драматургічну побудову танцю, вивчено допоміжні матеріали і національну належність персонажів-образів, постановник  складає композиційний план, в якому визначає послідовний розвиток дії, характер музики, її ритм, розмір та тривалість кожного епізоду в хвилинах та секундах.

"Мистецтво балетмейстера" (Методичний посібник ) А.М. Кривохижа