Балет “Спартак”. Москва Великий театр СРСР.

Отже, декорації-конструкції – це організація реального матеріалу в реальному просторі, це проблема активної дії планомірного впливу на глядача. Конструкція організує сценічний простір для дії. Тільки через динаміку в ситуаціях ми можемо відповісти на питання, чи показувати людину в лісі, чи ліс, в якому є людина (прикладом є ліс, що оживає, в балеті "Шуралє").

         Все, що будується на сцені, будується для дії актора, тому ритм сходів, уклін і розмір пандусу окреслює ігрове поле актора в реальному просторі та часі як реальні величини.

Розвиток форм одягу пов'язаний із пристосуванням до основних виробничих процесів, до умов середовища, залежить від змін виробництва, культури та соціально-класової структури.

         В процесі розвитку суспільства на характер одягу впливали такі чинники, як відмінність за статтю та відмінності сімейно-обрядового одягу. Художнє оформлення одягу поєднувалось із структурою тканини та кроєм. Одяг різнився за географічними та етнографічними умовами проживання народу (Полісся, Поділля, Придніпров'я, передгір'я Карпат та Закарпаття).

         В основу принципу такого районування лягли: силует (крім окремих частин одягу), спосіб носити його, колорит та прикраси.

         Художник, працюючи над ескізами костюмів, мусить завжди враховувати специфіку театру та балетної дії. В свій час Ж.Ж.Новер в своїх реформах звернув особливу увагу і на сценічний одяг артистів балету.  Замість дорогих вишуканих костюмів він запропонував легкі, які б підкреслювали силует і динаміку танцю. Створення ескізів костюмів, як і оформлення всього спектаклю, підкоряється загальному тональному вирішенню через сприйняття кольору в динаміці, а також виділення окремих характерів-образів. Все разом із світлом об'єднує художня драматургія твору.

         Важливо переглянути  у відеозапису зразки художнього оформлення спектаклю та окремих танцювальних композицій із наступним аналізом прийомів, застосованих художниками при сценічному оформленні переглянутих творів.