Тема 3. Робота балетмейстера з композитором (частина 1)

План.

1.    Музика – душа танцю.

2.    Творча співпраця балетмейстера і композитора.

         Балетна вистава або окремі танцювальні композиції народжуються завдяки творчому процесу, в якому беруть участь сценарист, балетмейстер, композитор. Сценарист і балетмейстер розкривають драматургічну основу дії, тому сценарій є тією основою матеріалу, до якої пишеться музика. Співавтором балету є композитор, який втілює ідею і сюжет твору в музичних образах.

         В розвитку і взаємодії образів народжується музична драматургія балету, яка і є основою для хореографії – без музики нема танцю.

         "Музика для танцю, – писав Ж.Ж.Новер, – те ж саме, що слова для музики... Добре написана музика повинна говорити живописуючи".

         Музика для балетмейстера – невичерпна скарбниця. Композитор в своїй творчості теж використовує народне надбання, але він звертається і до більш складних музичних жанрів та форм, таких як опера або симфонія. Музика – душа танцю. В ній закладений емоційний лад, ритмом підкреслюється характер руху, а через мелодію передається пластичний малюнок танцю. Наскільки винахідливо розвивається типова для даного танцю ритмічна формула та її мелодія, настільки змістовно і приємно виглядає все це в цілому.

         Танцювальна музика за призначенням буває різною: побутова, тобто легка, розважальна, під яку танцюють, та музика, яку вважають високохудожньою, яка ритмічно передає танцювальні форми та їх образи, що викликають почуття та породжують в уяві картини життя та побуту.

         Шуман з цього приводу говорив: "Є вальси для ніг і вальси для душі". Варто пригадати полонези, мазурки і вальси Шопена, щоб переконатися в поетичності життєвих образів, розкритих композитором.

         "Танець, який малює мелодію, є луною, повторюючи те, що говорить музика", – вказував Новер. Він мріяв бачити музику драматичною і психологічно виразною. "В мистецтві танцю я зробив переворот, рівнозначний реформам Глюка в музиці", – писав Ж.Ж.Новер. Зустрічі з Глюком  у Новера були випадкові, і тільки Моцарт написав для нього один невеличкий балет "Безделушки" – “Дрібнички”.

         "В російській музиці, – писав академік Б.Асаф'єв, – ще до Чайковського вже не тліла, а яскраво розгорялась танцювальна стихія". Глінка не написав жодного балету, але його "Комаринська", "Арагонська хота" і "Вальс-фантазія" пронизані танцювальністю (танці  в операх "Іван Сусанін" та "Руслан і Людмила").

         Приклади вдалих робіт романтичного балету Б.Асаф'єва продовжують лірика та епос, взаємозбагачуючи одне одного в балеті Соловйова-Сєдого "Тарас Бульба", С.Прокоф'єва "Кам'яна квітка" поряд із героїчною темою "Спартак" А.Хачатуряна.

"Мистецтво балетмейстера" (Методичний посібник ) А.М. Кривохижа