Тема №4. Програма (лібрето). Композиційний план  (частина 2) 

4. Сценарій (від італійської – сцена, сюжетна схема) – композиційний план, це вже докладно розроблена балетмейстером послідовність танців, пантомімних сцен в кожній картині та епізоді. Сценарій, побудований на основі сюжету, мусить враховувати хореографічну драматургію, яка є основою для роботи композитора. Відсутність слова в балеті орієнтує композитора і балетмейстера-постановника вирішувати людські взаємовідносини через музичну і пластичну виразність. Сценарій розкриває програму, її літературний матеріал з його драматургією в теперішньому часі. В підтвердження цього А.Глушковський писав: “Балет не має в своїй граматиці поняття майбутнього або минулого часу. Все трактується в теперішньому часі, інакше глядачеві важко буде зрозуміти перебіг подій на сцені”. В зв’язку з цим в балеті або в танцювальній композиції сприймається дія, яку ми бачимо своїми очима.

5. Лібрето (від італійського) – це коротке викладення змісту готового балету, яке написане для глядача.

         Таким чином, ми з’ясували, що таке програма, сценарій та лібрето.

         Написання музики розглянемо в такому порядку:                                          

1. Для написання програми драматург або балетмейстер мусить вивчити відповідний матеріал – епоха, до якої відноситься дія, характер, побут та звичаї народу, про які йде мова. Історичні, літературні, іконографічні та інші матеріали, які можуть допомогти розкрити типове, найбільш характерне для відображення характеру дії в музичних та пластичних образах майбутнього спектаклю. Прикладами такої роботи можуть бути твори Р.Захарова “Бахчисарайський фонтан” за поемою О.Пушкіна та “Кавказький полоненик".

         Говорячи про інтуїцію при створенні подібних робіт, можна навести приклад роботи балетмейстера В.Вайнонена над балетом “Полум’я Парижа”. Не будучи ніколи у Франції, завдяки глибокому вивченню літературних, історичних та інших матеріалів інтуїтивно відчув і передав характер французького народного танцю.

         2. Сценарій (композиційний план). Маючи програму як літературну основу, допоміжні матеріали на цю тему, балетмейстер може приступити до написання хореографічного сценарію для композитора. Сценарій мусить мати чітку кількість епізодів, картин, танцювальних номерів в кожному із них, які мусять співпадати з майбутніми музичними номерами. В кожному номері сценарію повинні бути вказані час та місце дії, оформлення цього епізоду чи картини, конкретні дії персонажів та всіх інших, хто присутній в цей час на сцені. Розкриваючи драматургічну побудову кожного танцювального номера та картини в цілому, балетмейстер вказує розмір, характер, темп та тривалість музики, яка б підкреслювала емоційний рельєф. Прикладом може бути сценарій вокально-хореографічної композиції в програмі заслуженого ансамблю танцю “Ятрань” – “Гей, Карпати” - “Плотогони”.

         П.І.Чайковський на питання, як пишеться балет, відповів: “Милостивый государь, процедура сочинения балетной музыки следующая: избирается сюжет; разрабатывается театральной администрацией сообразно с ее средствами программа, затем балетмейстер составляет подробный проект сцен и танцев, причем указывает в точности не только ритм и характер музыки, но и само число тактов. Только тогда композитор приступает к сочинению музыки”.

         Р.Глієр писав: “Балетмейстеру – постановнику потрібно створювати танці і сцени, проявляючи свою творчу ініціативу. Із досвіду роботи над балетами “Червоний мак” і “Мідний вершник” я виніс тверде переконання, що балетмейстер, що створив на сценi балетну виставу, є спiвавтором лібретиста і композитора”.

         Працюючи над балетом, музика до якого написана композитором за сценарієм іншого балетмейстера, постановник в конкретному випадку може використати свій хореографічний текст, тому є багато прикладів нових редакцій: “Спартак”, "Кам’яна квітка”, “Лебедине озеро” та ін.

         Написання композитором музики на конкретний сценарій розглянемо при вивченні теми “Робота балетмейстера з композитором”. Різнобічнiсть і глибина таланту балетмейстера є запорукою професійності в написанні якісного сценарію, який би надихав композитора на створення виразної і яскравої музики. 

         Художність постановки хореографічного твору як кінцевої мети рівною мірою залежить від праці двох художників-митців — балетмейстера та композитора. Приклади, коли автори програм, сценарію і постановники танцювальних творів є одні і ті ж люди: Ж.Ж.Новер, Ж.Доберваль, Ж.Дідло, С.Вігано, Ф.Тальоні, Ж.Перо, М.Петіпа, Л.Іванов, А.Горський, М.Фокiн, Ф.Лопухов, К.Галізовський та Ю.Григорович.

"Мистецтво балетмейстера" (Методичний посібник ) А.М. Кривохижа