Видатні діячі балету та хореографічного мистецтва

Лифарь Серж (Лифарь Сергій Михайлович)

(1905-1986)

Народився 7 квітня 1905 р. в м.Києві. Артист, балетмейстер, педагог, літератор. Учень Б.Ніжінської та Чекетті. З 1923 року проживає у Франції 1923-1929 рр. — соліст і балетмейстер трупи С.Дягілєва. 1930-1945 рр., 1947-1959 рр., 1962-1963 рр. — соліст, балетмейстер, педагог Гранд-опери (Париж). З 1955 року веде курс історії і теорії танцю у Сорбоні.

Автор книг “Маніфест хореографа” (1935 р.), “Танець” (1938 р.), “Дягілєв” (1939р.), “Жизель” (1942 р.), “Історія російського балету” (1950 р.)

Ім'я нашого співвітчизника, українця Сергія Михаловича Лифаря, протягом багатьох років на його батьківщині було несправедливо забутим. Видавництво “Муза” у 1994 році виправила цю помилку, видавши мемуари видатного діяча світового мистецтва “Сергей Лифарь”.

Жан Жорж Новер

(1727-1810)

До Новера у Франції танець на сцену допускався лише як декоративна вставка в оперу, як витончена, розкішна, малозмістова інтермедія, як дивертисмент.

Новер стверджував, що танець має бути дійовим, осмисленим і емоційно-виразним. Балетмейстер-новатор знімає маски, вимагає серйозних драматичних сюжетів, сценічної правди. Розважальним постановкам він протиставляє балет з гострим драматичним сюжетом, із постійно розвинутою дією. Теми для своїх балетів Новер запозичував із античної літератури, історії, міфології. Репертуар Новера складався з однодійних і багатоактних балетів.

Бажаючи все, що відбувається на сцені, передати якомога правдиво, балетмейстер головним засобом акторської гри вибрав пантоміму. Його зміни торкнулися і декорацій, і костюмів, і музики, в результаті чого балет став самостійним театральним жанром.

У своїй книзі “Письма о танце и балетах” хореограф стверджував свою естетику балетного мистецтва. Вперше книга вийшла у 1760 році в Штутгарті, 1804 році — в Росії.

Петіпа Маріус Іванович

(1819-1910)

Видатний російський балетмейстер, навчався у свого батька Ж.Петіпа та О.Берстріса.

З 1835-1846 рр. — соліст театру де ла Монне (Брюссель), театрів в Бордо, Нанте, Мадріді, Гранд-опери (партнер К.Гризі, Ф.Єльслер).

З 1847 до кінця життя — в Росії, спочатку соліст балету Петербурзького театру, а з 1855 року балетмейстер, з 1869 року головний балетмейстер театру, керівний діяч російського балету протягом півстоліття. Підняв російський балет XIX століття на рівень передового балетного театру світу і заклав основу подальшого розвитку російського балету.

Петіпа був палким прихильником національного танцю. В його балеті зберігалися російські, іспанські, французькі, норвезькі та багато інших народних танців.

Автор 46 оригінальних постановок. Кращі його постановки живуть і донині.

Сен-Леон (Шарль Віктор Артюр Мішель)

(1821-1870)

Французький артист, балетмейстер, педагог. Дебютував як танцівник у Мюнхені.

З 1837-1847 рр. виступав як танцівник у різних театрах Європи. З 1843 року розпочинає свою постановчу діяльність. З 1859-1869 рр. працював як балетмейстер в Росії. Серед його постановок в Росії відомі балети: “Коник-горбоконик”, “Золота рибка”, “Коппелія”, які вважаються кращими, оскільки його знахідки в області як віртуозного класичного, так і характерного, танців сприяли значному збагаченню лексики балета.

 "Все про танець" (довідник школяра) А.Є.Коротков, А.П.Тараканова