Партнери

Календар

«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

Опитування

Чи подобається вам оновлена версія сайту?

Облако тегов

earth song, анюта, в гостях у казки, вікторія, кіровоград, київ, лещенко, майдан, майданс, мистецтво, надія, пролісок, росінка, танець, форсаж, хореографія, час пік
Проголосовало: 13

Танцювальне мистецтво Росії

Категория: Танці народів світу

Танцювальне мистецтво

Росії


Хореографічне мистецтво в Росії відоме з другої половини XII ст. Народні танці були надбанням широких народних кіл і складали невід'ємну частину побуту людей. Першими професійними виконавцями російського народного танцю були скоморохи. Скоморохи, окрім того, грали на гуслях та інших народних інструментах. Недаремно танець, який яскраво відображений у театральній епічній традиції, знайшов виразний опис в легенді про Садко.

“Стал царь Водяник поскакивать, а царица Водяница поплясывать, красные девушки хороводы водить, а мелкая челядь в присядку пошла.”

Поруч з мистецтвом скоморохів в Росії існували народний, професіональний і самодіяльний театри. Не дивлячись на негативне ставлення до них духовності і світської влади, ці театри набагато пережили скоморошество, яке збереглося в різних своїх формах до кінця XIX століття.

Як і мистецтво скоморохів, народний театр за своїм складом був театром простих і чітких прийомів. Тут були поширені різкий і широкий жест, голосний спів, молодецький танець.

До народних театральних видовищ відносилися: ігрища, народні комедії, інтермедії, лялькова комедія, “вертеп”, що розігрувався на святках тощо. Танці входили до більшості народних вистав.

У XVII столітті ще інтенсивніше, ніж раніше, проходив процес економічного, політичного і культурного підйому Росії як могутньої багатонаціональної держави. До торгівлі з Москвою, яка на той час вже стала центром політичного життя країни, прагнули всі західноєвропейські держави. Розширювалися міжнародні відносини, зростали культурні зв'язки Росії з зарубіжними країнами.

Російські дипломати, купці у своїх закордонних подорожах знайомилися зі станом театральної справи на Заході. Інтерес викликали не тільки драматичні та музичні спектаклі, але й балетні видовища. Тут неабияку роль відігравало те, що для сприйняття балету знання іноземної мови не було потрібне. До того ж балетні вистави обставлялися з особливою пишністю. Все це росіяни творчо переймали, щоб ще більше прославити могутність централізованої Російської імперії.

Саме такого роду спектакль відбувся 8 лютого 1673 року в підмосковному селі Преображенському для царя Олексія Михайловича і членів його родини. То був перший балетний спектакль на російській сцені і називався він “Балет про Орфея та Евридіку”. 1676 року цар Олексій Михайлович помер. Після цього і будь які театральні вистави припинилися.

Нові відомості про балетний театр в Росії з'являються більше, ніж через півстоліття. Якщо за Петра І ставилися балети, то дані про них не збереглися. Але роки царювання Петра І були відзначені іншим явищем, важливим для історії російського танцювального мистецтва. 1718 року Петро І видав указ про асамблеї – зібрання, відвідувати які мусило все петербурзьке дворянство. Почалися громадсько-розважальні зібрання, маскаради, бали. Асамблеї поклали початок бальним танцям в Росії.

Бальний танець був обов'язковим предметом в системі дворянського виховання XVII століття. Петербурзьку дворянську молодь навчали танцям і в академічній гімназії, і в кадетському сухопутному шляхетському корпусі. 3 1731 року, з самого початку існування шляхетського корпусу, танці були введені до навчальної програми.

1734 року на посаду викладача танців у кадетському корпусі був запрошений французький танцюрист Батист Ланде, досвідчений майстер балетного мистецтва. Ланде прижився в Росії і залишився в ній до кінця життя (помер у 1748 році). Навчання танцям у шляхетському корпусі він поставив так, що його учні-кадети танцювали не гірше професіональних виконавців і могли виступати на рівні з ними у придворних виставах.

Відзначаючи неабиякі здібності росіян до танців, Ланде задумав створити спеціальну школу, де б навчались хореографії дівчатка і хлопчики недворянського походження. У вересні 1737 року Ланде подав на ім'я імператриці Анни Іоанівни чолобитну. Дозвіл було дано і 1738 року відбулося відкриття першої в Росії балетної школи.

З двірцевої челяді відібрали дванадцять красивих дівчаток і стільки ж струнких хлопчиків, їх розмістили у двох кімнатах будинку, в якому жив і Ланде. Танцюючий учитель гаряче взявся за роботу, наполегливо навчаючи своїх учнів і досяг “таких величезних успіхів, що здивував глядачів” і, як свідчив його сучасник Якоб Штелін, з часом досяг високої художньої досконалості (тепер Академія російського балету ім. А.Я. Ваганової). Через тридцять п'ять років після заснування петербурзької балетної школи 1773 року, в Москві відкрилася така ж школа, вихованцями якої стали діти з сирітського будинку, незаконнонароджені і безпритульні. Першими педагогами цієї школи були італійські балетмейстери Філіппо Беккарі та його дружина. Окрім уроків танцю в програму були включені й уроки музики і співів. Російський балетний театр розвивався в обох столицях, стверджуючись на шляхах національної самобутності. Самобутність балетного мистецтва в Росії заявляла про себе в кінці XVIII століття не лише на професійній сцені. Назустріч цьому історично прогресивному процесові йшов і російський кріпосний балетний театр, який народився у поміщицьких садибах. Оснований на творчості кріпосної інтелігенції цей театр з часом досяг високої художньої досконалості. Кріпосний театр існував не лише в домашніх театрах вельмож Петербурга і Москви, а й у найбільш віддалених куточках Російської імперії, зокрема в Україні, Білорусії.

"Все про танець" (довідник школяра) А.Є.Коротков, А.П.Тараканова 
скачать dle 10.3фильмы бесплатно
Вернуться назад »
  • Автор: maxim
  • Просмотров: 3488
  • Комментариев: 0
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.