Партнери

Календар

«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

Опитування

Чи подобається вам оновлена версія сайту?

Облако тегов

earth song, анюта, в гостях у казки, вікторія, кіровоград, київ, лещенко, майдан, майданс, мистецтво, надія, пролісок, росінка, танець, форсаж, хореографія, час пік

Народно-сценічний танець

 

(з історії виникнення та розвитку )

 

До історії народного танцю та балетного мистецтва Західної Європи

 

В історії сценічного танцю елементи народного танцю - один з першоджерел формування нескінченної різноманітності балетних рухів.

Ще 12 членів  Паризької  Академії  танцю (створена  1661 р. Людовіком ХІV ) створили весь комплекс рухів класичного танцю.  Академіки -  талановиті та умілі збирачі - зібрали цінні матеріали про сценічні рухи із самих різноманітних першоджерел. Сюди входили і технічні досягнення професійних акторів всіх жанрів, і винахідницька майстерність окремих виконавців-віртуозів, і елементи італійської фольклорно-сценічної хореографії, створеної майстрами епохи Відродження. Все це накопичувалось, фільтрувалося, корегувалося, перефарбовувалося, систематизувалося, отримувало кінцеву назву (хореографічну термінологію) і перетворювалось  протягом декількох століть в ті основи класичного танцю, які нам відомі як ще не зовсім освоєний, але живий арсенал хореографічної техніки минулого.

Вирішальну роль у формуванні комплексу рухів класичного танцю, його технології зіграли народні танці, особливо притаманні їм  елементи реалістичної виразності.

Протягом минулих століть народні танці служили для класичного балету одночасно і запасним резервуаром і освіжаючим кров щепленням: вони розширяли засоби і можливості танцю, закріпляли його коріння, оновлювали форми і розфарбовували пластичний малюнок яскравими та живими фарбами.

Так, різновиди pas de basque  ³  saut de basque відносяться до рухів, запозичених у ХVІІ -  ХVІІІ ст. класичним танцем із народних. З того ж  самого джерела походять різновиди кабріолей та антраша.

На королівській сцені демонструються і «входять в моду» оброблені та стилізовані окремі народні танці. В класиці вони фігурують як власні хореографічні композиції, часом під попередньою назвою, але зберігши лише окремі основні ознаки першоджерел.

В безперечному звязку з народною вольтою на рубежі ХVІІІ - ХІХ ст. народжується бальна та сценічна структура вальсу.

Процес освоєння балетом народних танцювальних рухів проходив  протягом всієї історії хореографії. Зрозуміло, що не всі танцювальні рухи та не всі народні танці, оброблені для сцени, зберегли сліди свого походження. Навпаки, більшість із них ввійшла  до танцювально-хореографічної практики із втраченими відмінними ознаками. 

Ж.-Ж.Новерр вважав, що введенням до хореографічної лексики pas tortille балет принизився, але інший хореограф Дюпре 1740р. запровадив pas tortille на одну ногу.

Коли балет «принизився» введенням pas tortille, він, можливо,  в  сотий раз йшов  шляхом збагачення і розширення своїх можливостей за рахунок рухів,  що вийшли із народного танцю та професійного живого театру.

З перших же днів існування професійного оперно-балетного театру ми зіштовхуємося з терміном «характерний танець». Але в комедіях-балетах Мольєра характерні entrées знаходять свою вищу форму. Вони стають уже танцем в образі, що несуть драматичне навантаження ( «Докучні» (1661) до «Мнимий больной» (1673)) творчість Мольєра іде по висхідній лінії як автора хореографічних епізодів і досягає драматичного апогею в «Міщанині-шляхтичі». І в епоху Мольєра, і століттям пізніше, далеко від «академічних правил танцювання»,  існувала хореографічна практика, базована на високому технічному професіоналізмі і багатстві характерно-народних рухів.

Ми маємо на увазі бродячих ярмарочних комедіантів, досконало-умілих в усіх театральних жанрах, володіючих і високою технікою акторського мистецтва comedia dell’arte, і немудрим комплексом рухів любительської придворної хореографії.

Боротьба за збагачення танцю національними рисами -  лише один із розділів реформаторської діяльності Новерра. Він рекомендує звернутись до вивчення народних танців і бачить в них витоки сценічного танцю: менует прийшов до нас із Ангулема, в  Ліоні ми знайдемо перші зачатки гавота, в Провансі - тамбурину. «Потрібно подорожувати», робить він висновок. Потрібно вивчати народні танці та їх використовувати.

Програма, означена Новерром, не втратила свого значення і в наші дні, а ХІХ  вік,  слідуючи їй,  збагатив балет національними танцями.

Але Новерр мав на увазі не тільки перспективи збагачення балету лише спадщиною народного танцю. Він сформулював принцип переосмислення хореографії, засоби, що можуть внести свіжий потік  до застиглого канонічного мистецтва. Тому він закликає продовжити поповнення техніки «тендю» народними елементами.

Терміни dance de caraktere, balet demi caraktere все частіше зустрічаються на афішах балетних спектаклів кінця ХVІІІ початку ХІХ ст.

Три жанри в балеті епохи Новерра – «благородний», півхарактерний і комічний – за роки французької революції зазнали значних змін. «Благородний» жанр, разом з естетикою придворно-аристократичного театру, відмирає, а його місце займає півхарактерний танець.

Таким чином, «благородний» танець останніх років ХVІІІ ст. є насправді півхарактерним танцем. Отже, відмирання жанру, який в феодально-придворному театрі називався «благородним», та переміщення півхарактерного танцю на вищий рівень розчистили дорогу для появи характерного танцю в балетах, створених до початку 1917р.

Лозунг Новерра про необхідність наблизити танець до його народних витоків, у XVIII - XIX ст. перетворюється в життя. Практика балетних театрів тієї епохи впевнено показує впровадження до балету характерних народних танців. В різних країнах цей процес протікає по різному, в залежності від місцевих умов.

"Основи народно-сценічного танцю" (конспекти лекцій) В.С.Босий
скачать dle 10.3фильмы бесплатно
Вернуться назад »
  • Автор: maxim
  • Просмотров: 2690
  • Комментариев: 0
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.