Тема №2. Хореографічний текст – складова частина композиції танцю (частина 1)

План.

1.    Хореографічний текст, його складові.

2.    Пантоміма та характерність тексту.

3.    Хореографічна мініатюра.

         Якщо малюнок танцю, про який вже йшла мова, – це переміщення виконавців по сцені, то хореографічний "текст" – це танцювальні рухи, жести, пози, ракурси та міміка. Спілкування в хореографічному творі здійснюється за допомогою хореографічної мови, яка така ж давня, як і мова словесна. Кожний народ має свою мову, яка відрізняється від мови іншого народу. Так і танцювальна мова у кожного народу своя. Вона увібрала в себе характер, темперамент, життєві звичаї та традиції свого народу.

Хореографічний текст, як основа спілкування, ще за часів давньогрецького театру розглядалась як смислова конструкція ло­гічної організації думки.

Рухи, пози, ракурси, міміка та жести, як основа пантоміми, стають танцювальною мовою лише тоді, коли вони організовані та підкорені певній думці. Тільки через танцювальну мову, яка ожив­ляє образ, глядач сприймає задум балетмейстера.

Тема №1. Музика в хореографічному творі (частина 1)

План.

1.    Музика, її компоненти.

2.    Музична структура.

3.    Жанр та форма в музиці.

         Музика – це основний носій інформації, її обміну та засіб спілкування. Музика і поезія – це мистецтво в часі. В музиці в порівнянні з мовою інтонаційно головне не те, що сказав, а як сказав.

         Компоненти музики – ритм, мелодія, гармонія.   

         1. Ритм – постійність в поділі. Організований ритм – метр (дводольний, чотиридольний – симетричні, до кожної сильної – одна слабка доля).  

         Графічна організація ритму – метра:

Тридольний розмір – асиметричний – створений як танцювальна музика.

Темп – швидкість відтворення як засіб виразності в музиці (уповільнення або прискорення називають “агогікою”). Largo – “широко” - дуже повільно, Adagio – “зручно” - трохи швидше, Andante – “рухливо” - ще швидше, Moderato – “помірно” - середній темп, Allegro – “жваво” - швидко, Presto - дуже швидко.

         2. Мелодія – звуковисотна лінія.     

Другий рік навчання

Вступ

 Предмет "Мистецтво балетмейстера” на другому році навчання ґрунтується на засвоєнні студентами основних знань з музики як основі в побудові хореографічного твору.

На основі аналізу музичного матеріалу, студенти повинні від­чути єдність музичної та хореографічної форми.

Образна мова хореографічного тексту повинна співпадати з музичними образами. Взаємовплив драматургій хореографічного та музичного рішення образу через текст та малюнок танцю є гарантом успіху в постановочній роботі. Виразність рухів в побудові образу – це їх конкретність і типовість.

Тема № 5. Основні закони драматургії та їх застосування в хореографії (частина 2)

Всі його пропозиції привели до сьогоднішніх назв.

         1. Експозиція – знайомство глядачів з дійовими особами, їх характерами в розвитку дії. Костюм, оформлення, стиль і манера виконання відтворюють місце та час дії. Довгота експозиції залежить від музики та завдання, які поставив перед собою хореограф.

         2. Зав’язка  – початок дії. Герої знайомляться між собою. Виникає конфліктне зерно, з’являється третя сила, яка допомагає або заважає героям чи дії в цілому. Все це підкреслюється музикою, малюнком та хореографічним текстом.

         3. Розвиток дії (ступені перед кульмінацією) – конфлікт, який намічався в зав’язці, приречений на напругу. Ступені розвитку дії можуть бути побудовані із декількох епізодів, кількість та тривалість їх визначається динамікою сюжету. Дійові особи виступають, взаємодіючи, доповнюючи чи протидіючи один одному. Дії акторів та хвилювання глядача з приводу цього повинні об’єднуватись в єдиний драматичний вузол, який готує вершину розвитку дії.

Тема № 5. Основні закони драматургії та їх застосування в хореографії (частина 1)

План.

1.    Танець, як мистецтво в часі.

2.    Загальні закономірності розвитку дії та поняття конфлікту.

3.    Театр – синтез драматургій. Змішані форми, як засіб розвитку дії.

         Танець, як мистецтво в часі і просторі, створюється в просторі за законами сцени, а в часі – за законами драматургії. Драматургія – (від грецької – "драма") означає "дія". З часом це поняття стало використовуватись не тільки в драматичних театрах, а й в інших мистецтвах, включаючи і хореографію.

         "Мистецтво актора - це мистецтво сценічної дії", – писав К.Станіславський. В театрі розкриттю дії в п’єсі сприяє сам сюжет і система образів, вияв характеру конфлікту, розкриває сам текст п’єси. Те ж саме можна сказати і про хореографічне мистецтво.

         Давньогрецький філософ Арістотель (384 – 322 роки до н.е.) у своєму трактаті про мистецтво поезії писав: "Трагедія є наслідування дії, закінченої і цілої, яка має відповідний об’єм, а ціле є те, що має свій початок, середину та кінець". Він визначив три частини:

1. Початок дії або зав’язка.

2. Середина дії, яка утримує розвиток зі зміною поведінки героїв (перипетія).

         3. Кінець - катастрофа, загибель героя, або благополуччя - розв’язка.

Просценіум:

         а) епізод із хороводу "Марина", лінія виконавців в різних ракурсах, солістка, як символ “Марини”, рухається панорамно зліва направо з зупинкою в правому сильному кутку;

         б) на темповій музиці – та ж лінія в різних ракурсах, соліст – зліва направо, внизу – рух: викидка на праву ногу, зупинка в правому куті  або ж варіант такої ж панорами справа наліво як уповільнення, щоб підкреслити складку в стрибку "Кільце".

          Перший план. Залучити невеличкі групи в русі зліва направо, справа наліво. Завдяки цьому етюду – розкрити крупні плани через ракурси, використавши композиційні роботи художника Базилевича "Печуть коровай" та "Комора".

Малюнок танцю - складова частина композиції танцю. (Частина 6)

Малюнок повинен залежати від задуму номера, його  ідеї, музичного матеріалу, музичної форми всього твору, що включає в себе характер образу, ритмічну сторону та темп. Малюнки масових танцювальних видовищ та їх побудова повинні відповідати географічним та національним особливостям. Прикладом можуть бути відкриття Олімпіади-80 та XI Фестивалю молоді у Москві, який можна вважати досконалістю в режисурі. В хореографії деяких народів є окремі танці, де малюнок традиційно визначений. І при всіх ступенях стилізації  балетмейстеру треба не порушити цю основу, інакше не вийде те, що він збирається зробити. Як приклад, українські хороводи "Кривий танець" – через три відмітки, "Кладочка" – ходіння солістки босоніж по руках учасників хороводу (що зображають кладочку). "Марина" (хоровод) є плетіння вінків, прикрашання "Марини" та гадання. Можливі варіанти рішення малюнка цього хороводу, але традиційно-народний сценарій дії повинен бути збережений. В українських танцях "Аркан" та "Решето" основний малюнок - коло, вся перебудова виконавців відбувається в конкретній послідовності під конкретну команду ведучого. Всякі удосконалення можливі лише за умови збереження основних рухів, малюнка та музики.